Якщо потрібно повісити на стіну в квартирі легку полицю або карниз - дістаємо з домашньої аптечки дюбелі і саморізи. Коли потрібно змонтувати шведську стінку з турником, повісити важку люстру на стелю або бойлер на стіну - разом із консультантами підбираємо під завдання анкерне кріплення.

 

Анкери та дюбелі - основний тип кріплення для монтажу будь-яких деталей та елементів конструкції до основи із залізобетону, пористих бетонів, цегли. Принцип роботи однаковий: анкер/дюбель вставляється або забивається в заздалегідь висвердлений отвір і надійно заклинюється в матеріалі.

Що потрібно знати, щоб з'єднання справді було надійним? Так, до речі ... ... А в чому різниця?

Дюбельне кріплення має на увазі використання "пробки" з твердого полімеру, яку ви вставляєте у висвердлений отвір, щоб повернути шуруп.

 

Анкерне кріплення - готовий металовироб у вигляді різьбової шпильки і розпірної гільзи.

Наші з вами дідусі використовували під час ремонту дерев'яні пробки – це теж “протодюбелі”. Зараз — дюбелі роблять із поліетилену (дешевше не буває), поліпропілену (теж дешево) або нейлону (дорожче та значно якісніше).

Професійні дюбелі зазвичай з нейлону (поліаміду).

 

 

 

• ВАЖЛИВО! Для зовнішніх робіт використовуйте тільки нейлонові дюбелі: вони найміцніші, стійкі до високих і низьких температур і не старіють на вулиці.

Анкер, або анкерний болт (перекладається з німецької як "якір"), - готовий кріпильний виріб з розпірною втулкою, різьбовою шпилькою з наконечником, що розширюється внизу, або конічною гайкою.

Загалом, металевий анкер надійніший за дюбель. Але що толку, якщо сама стінка - стара стара штукатурка або теплоізоляційний газобетон низької щільності, який в принципі "не тримає" кріплення?

У цьому випадку наш вибір - знову ж таки відповідний завданням пластичний нейлоновий дюбель або, якщо стіна так собі, хімічний (клейовий) анкер хімічний (клейовий) анкер. Але всьому свій час – розповімо пізніше.

 

 

Завдання: повісити карниз чи полицю

 

 

 

Насправді, чомусь більшість виробників домашнього начиння та аксесуарів для дому (карнизи, полиці, мильниці для ванної) люблять економити на кріпленні.

 

Як чинимо?

 

Кріплення з комплекту - відправляємо в коробку, де зберігається те, що треба викинути, але шкода. Дістаємо зі своєї “домашньої аптечки” “правильне” кріплення та відповідні задачі свердла.

Дуже точно і акуратно розмічаємо отвори хрестиками (свердлити будемо в перехрестя вертикальних та горизонтальних ліній). Для розмітки можна використовувати олівець чи будівельний маркер.

 

• ВАЖЛИВО! Горизонтальність та вертикальність ліній розмітки обов'язково перевіряйте за найближчими “вертикалями” та “горизонталями” (наприклад, лінії верхнього укосу вікна, кахельної плитки, стиків шпалер). Якщо стінка така, що оку нема за що зачепитися, використовуйте будівельний рівень бульбашковий, або лазерний (якщо такий є). Наш досвід говорить про те, що розмітка горизонталі "на око" майже завжди веде до помилок: в оці немає вбудованого рівня.

 

Приступаємо до свердління. Спочатку встановіть обмежувач свердління ударного дриля на глибину, на 6-10 мм більше за довжину дюбеля (якщо обмежувач втрачений, нанесіть на свердло обмежувальну мітку з ізоленти). Акуратно, в режимі свердління, починаємо проходити отвір. Намагайтеся не використовувати режим свердління з ударом.

• ПРОБЛЕМА! При свердлінні бетону вперлися в арматуру.Свердло по бетону з твердосплавним наконечником легко проходить арматурну сітку з 5-міліметрового дроту. Але що робити, якщо ви вперлися в арматурний стрижень 10-12 мм?

 

У вас три варіанти дій:

 

• вийняти свердло по бетону і пройти стрижень свердлом по металу (важко, довго і небажано — це силова конструкція);

• "закосити" отвір (годиться, якщо ви потрапили в арматуру по дотичній);

• дійти до арматурного стрижня і зупинитися, використовувати короткі дюбель і шуруп (нормальний варіант, якщо деталь, що прикріплюється, має дві-три точки кріплення).

Очищаємо отвори від цементного пилу гумовою грушею, вставляємо дюбелі, прикручуємо деталі (кронштейни) універсальними шурупами відповідного діаметра.